Жорстоке небо - Страница 139

139

Жінка довго мовчала перед тим, як озватися:

— Скільки їм не вистачило часу?

Хрещений довго мовчав перед тим, як проказати:

— Дві-три секунди. Якби Радислав Ротко помітив «Øveraasen» на три секунди раніше, затримка в реакції двигунів справді мала б вирішальне значення, а так… борт 1419, на жаль, не мав жодного шансу.

— Три секунди… — наче в трансі проказала Діана.

Рудик вирішив, що переконав похресницю, його голос став рівнішим:

— Не висовуйся. Я дуже тебе прошу: у найближчі кілька днів не витикайся. Дозволь Захаровичу все владнати. Він пообіцяв, що покарає всіх винних, але зробить це так, щоб не зашкодити репутації концерну. У цій справі йдеться про участь дуже непростих людей, і менше від усього я хочу, щоб ти опинилась, образно кажучи, на лінії вогню. Ми зрозуміли одне одного, Діано?

— Так. Добре, — покірливо згодилась Діана. — Я, як ви просите, не висовуватимусь. І не контактуватиму ні з ким у Франції.

— Це те, що я хотів почути, — зітхнув із полегшенням Олексій Рудик.

— Вибачте, що втягнула вас у це.

Вона розірвала зв’язок, не бажаючи слухати відповідь хрещеного. Розмова залишила в грудях важкий, неприємний осад. Та поза ним було щось іще. Діана запустила руку в злипле після сну волосся і спробувала навести лад у переплетенні думок у голові.

Почуття незавершеності — ось що. Її хрещений викладав факти розумно, переконливо й аргументовано, та, незважаючи на це, після його слів перед очима Діани цілісної картинки не виникло. Незакінченість. Історія катастрофи скидалась на недбало склеєний фотопортрет, у якому не вистачає кількох центральних шматків. Той факт, що Метью Ріґґсон активував перемикач «TO/GA» за три секунди до наказу Радислава Ротка про скасування посадки, не пояснював неув’язки між висотою та швидкістю літака під час посадки.

Це ще не кінець, — раптом зрозуміла Діана і… подивилась на монітор.

65 22 лютого 2013, 09:59 (UTC +2) Микільська Борщагівка, Київ

Діана по черзі прослуховувала запис розмов у кабіні рейсу 1419 і запис переговорів між Бруно Пішо і Радиславом Ротком, намагаючись вловити хоч якісь невідповідності між однаковими репліками в обох файлах, але нічого не знаходила. Почуття притупилися: Діану більше не коробило і не продирало морозом по шкірі від нечленороздільних вигуків Метью Ріґґсона чи натягнутого голосу Ротка; вона перестала бачити за напруженими голосами, які линули з динаміків, обличчя реальних людей, а зосередилася лише на суті розмов. Це нічого не змінювало — нових ідей у голові не виникало.

Утомившись, Діана поставила Winamp на паузу і вирішила заварити собі чаю. Перед плитою, прилаштовуючи чайник над вогнем, вона враз усвідомила, що досі не прийняла душ. Запустивши пальці у волосся, подивилась на зібгані пасма, а тоді, кинувши погляд на настінний годинник, подумала, що ще встигне, і повернулась до комп’ютера. Чекаючи, доки закипить вода, Діана помітила на робочому столі текстовий файл PNN_ATC_Tower.docx зі стенограмою аудіозапису розмов у диспетчерській залі. Більше від нудьги, ніж від цікавості Діана відкрила файл.

Розмова диспетчера з пілотом рейсу 1419 виглядала так само, як і стенограма розмови між пілотами у файлі 1419.docx: спочатку — точний час кожної репліки, далі — абревіатура, яка позначає того, хто говорить, і насамкінець — власне репліка.

ДЧ — диспетчер

1419 — пілот рейсу 1419

…

22:03:19.40 ДЧ: 1419, підтримуйте висоту.

22:03:23.89 ДЧ: За моїми даними, опускаєтесь нижче від глісади.

22:03:28.53 1419: Диспетчерська, все під контролем, набираємо.

22:03:34.57 1419: Сильна бовтанка.

22:03:40.81 ДЧ: 1419, вас зрозумів. Продовжуйте посадку.

22:04:08.36 ДЧ: Континенталь 1419! Набирайте! Набирайте висоту!

22:04:09.39 1419: Е-е…

22:04:10.98 1419: На друге коло! Злітний ре…

22:04:20.27 ДЧ: О, Боже…

Закінчення запису.

Діана пробігла текст очима — нічого цікавого — і вже хотіла закрити файл, коли раптом зауважила дещо дивне. Вона прикипіла поглядом до закінчення стенограми, а саме — до рядка з часом, коли пролунали дві останні фрази: 22:04:10.98 і 22:04:20.27. Діана повела бровами — на переніссі проступили зморшки, відчула холодок на шиї й потилиці. Щось не так із цими числами.

Повернувшись до відкритого в іншому вікні файлу 1419.docx, Діана зиркнула в кінець стенограми і побачила, що запис обірвано о 22:04:19.78. О 22:04:20.47 Бруно Пішо здавлено вигукнув «О, Боже…»: ймовірно, у цей час він побачив вогняну кулю, що освітила місце зіткнення літака зі снігоочисником. Жінка повернулась до файлу із розшифрованням записів у диспетчерській — PNN_ATC_Tower.docx. Передостанньою реплікою в ньому був наказ Ротка про скасування посадки і вихід на друге коло. Фраза прозвучала о 22:04:10.98, приблизно за дев’ять секунд до зіткнення, причому пролунала не повністю — її обривало на півслові гучне «клац» у той момент, коли Радислав припинив сеанс радіозв’язку із диспетчерською вишкою.

— Дев’ять секунд, — задумливо повторила Діана.

І тут-таки напрочуд чітко — так, наче передивлялася фільм на великому екрані, Діана пригадала слова Марселя Лакруа під час телефонної розмови відразу після того, як вона вперше почула запис розмови пілотів у кабіні «ААРОНа 44»:

«Ротко не зреагував. Він віддав команду про скасування посадки і відхід на друге коло через чотири секунди після того, як побачив перешкоду… Ніхто його не звинувачує, йшов сильний сніг, пориви вітру підкидали літак, до зіткнення лишалось менше за шість секунд, а це замало для будь-якого лайнера…»

139