Жорстоке небо - Страница 128

128

— Отже, записи неправильні.

Діана смикнулася, з горлянки випорснув здавлений звук. Її підозри підтвердила людина, яка все життя присвятила конструюванню літаків. Невже це правда? Такого не було за всю історію авіації.

— Як це довести? — хрипко спитала вона.

«Невже запис таки змінено? — гуло в голові. — І треба ж, щоб це сталося саме з батьковим літаком!»

Її хрещений розвів руками і невесело всміхнувся:

— Не знаю. Принеси мені запис, я послухаю.

Діана закивала головою і полізла в сумку по диск. Вона пам’ятала, що Олексій Рудик так і не навчився вправлятися з електронною скринькою і навряд чи самостійно впорається із цифровим MP3-файлом. Через це Діана записала завершальний фрагмент розмови пілотів на диск у форматі .CDA, який можна прослухати і на CD-програвачеві, і на персональному комп’ютері.

— Ось, тримайте, — вона простягнула блискучий диск у прозорій коробочці хрещеному батькові, — тільки не кажіть нікому, що отримали його від мене.

Старий авіатор посміхнувся, виставивши напоказ два ряди ідеально рівних і білих зубів (штучні щелепи, — збагнула Діана).

— Добре. Не переймайся.

Одягаючись у коридорі, Діана несподівано пригадала останній мейл від Марселя.

— На записі чутно звук — сигнал, що прозвучав за кілька секунд до зіткнення. З АНТК для ВЕА надіслали офіційну відповідь, що це попереджувальне повідомлення, яке вимагає певних дій, але без даних ЦФПД не можна сказати, яка саме система відмовила. Ви добре знаєте літак, можливо, зможете сказати, про що міг сигналізувати бортовий комп’ютер за кілька метрів від землі.

Олексій Рудик покрутив коробочку з диском у руках.

— Я прослухаю запис і наберу тебе. Все, що надумаю, — розкажу.

— Дякую вам!

Вони обнялися.

— Упевнена, що не хочеш залишитись на вечерю?

Діана заперечно мотнула головою:

— Пробачте.

— То нічого, я все розумію. Бережи себе, — доказав Олексій.

— Ви теж, — посміхнулась Діана і ступила за поріг.

На вулиці її чекала мряка і приправлені пронизливим лютневим вітром невтішні думки.

59 20 лютого 2013, 19:26 (UTC +2) Київ

Їдучи в метро до станції «Житомирська», де зазвичай пересідала на маршрутку № 501, якою добиралася додому, Діана міркувала про те, як довести, що запис розмов у кабіні рейсу 1419 підроблено. Найпростіший спосіб — попросити Марселя Лакруа прислати аудіозапис розмови диспетчера, який орієнтував «ААРОН 44» під час приземлення, з пілотами літака, що розбився; після чого в будь-якій програмі, призначеній для опрацювання звукових файлів, порівняти фрази диспетчера з відповідними їм репліками, записаними цифровим фіксатором розмов. Різниця — звісно, якщо вона є, — проявиться миттєво.

Задум хороший, однак Діана усвідомлювала, що насправді він, швидше за все, безрезультатний. Накази диспетчера мало впливали на перебіг подій на момент катастрофи, а відтак, зловмисникам — хай ким вони виявляться — не було сенсу їх підробляти. Єдине, що справді мало значення, — це репліки пілотів, а от їх якраз порівнювати не було з чим.

Після тривалих роздумів Діана не придумала нічого кращого, ніж відшукати дружину Ротка, дати їй послухати голос чоловіка, зафіксований бортовим самописцем, і сподіватись, що жінка помітить щось незвичне у вигуках, словах чи тембрі голосу пілота. Діана розуміла, що в нинішній ситуації розмова з дружиною Радислава видасться непростою, що з її боку жорстоко примушувати нещасну жінку вслухатись у голос загиблого чоловіка, але усвідомлювала: дружина Ротка може бути єдиним, хто допоможе пояснити неув’язки в записі розмов пілотів.

Прийшовши додому, Діана ввімкнула комп’ютер і написала Марселю листа:

Від: «Діана Столяр» diana.stolyar@ukr.net

Дата: 20 лютого 2013 21:59

Кому: «Marcel Lacroix» m.lacroix@bea.aero

Тема: Запис розмов у диспетчерській

Привіт, Марселю!

Маю до тебе прохання. Щиро сподіваюсь, що останнє, і я більше тебе не турбуватиму.

Пригадуєш, першого дня, коли я прилетіла, у перервах між допитами ми з тобою слухали запис розмови між Бруно Пішо, диспетчером аеропорту Париж-Північ та пілотами «ААРОНа 44»? Можеш надіслати мені копію?

Дякую,

Потім вона довго думала над тим, як роздобути контакти дружини Радислава Ротка. Попорпавшись у привезених із Франції документах, вона відшукала досьє Радислава, де, крім інформації про проходження атестаційних комісій, стан здоров’я і польотний досвід пілота, було вказано сімейні дані. Діана довідалась, що дружину Радислава звати Марина Ротко (вони одружені з 2001 року), й у них з Радиславом двоє дочок — Олена (2001 р. н.) і Ася (2006 р. н.). На тому все — жодної інформації про місце проживання чи контактний телефон Марини.

Діана могла знову написати Марселю — навіть якщо в нього немає контактів Марини, він, напевно, знає, де їх відшукати, — а проте вона сумнівалась, що після їхньої останньої розмови Марсель Лакруа захоче ділитись контактами хоч когось із сім’ї загиблого льотчика. Телефонний довідник також не допоможе: Ротків у Києві десятки.

Туплячись у яскравий монітор домашнього комп’ютера, Діана вирішила спробувати пошукати у соціальних мережах. Вона зайшла у ВКонтакті, ввела в рядку пошуку «Марина Ротко», у якості місця проживання вибрала Київ і стала перебирати запропоновані сервером акаунти. І майже відразу натрапила на сторінку Марини Ротко. Другий з переглянутих нею акаунтів належав дружині Радислава, зважаючи на фотографії, на половині з яких висока вродлива жінка обіймалася з чоловіком у формі пілота. Діана впізнала Радислава Ротка. Востаннє Марина Ротко заходила на сторінку в день катастрофи — 13 лютого о 13:29. Друзів у Марини було небагато — 47, і, як це часто трапляється в таких випадках, власниця акаунту не приховувала номер свого мобільного телефону, відкрито виставляючи його на сторінці: чи то через безпечність, чи то тому, що чужаки рідко відвідували її сторінку.

128