Жорстоке небо - Страница 117

117

Запит у пошуковому рядку жінка вводила кирилицею, тому отримала розшифрування катастроф, що відбулися із російськими літаками.

Діана зберегла в окремий файл закінчення трьох стенограм — розшифровок розмов із кабін трьох «Ту-154», що розбились у різний час над територією Росії чи Радянського Союзу. Знайшла також іще чотири чи п’ять подібних записів (ураховуючи стенограму бортового самописця польського «Ту-154» із президентом Польщі на борту, який розбився 2010-го на підльоті до Смоленська), однак не копіювала їх, оскільки вивчення перших трьох вважала достатнім для встановлення чіткої закономірності в розмовах екіпажів під тиском стресових обставин.

Катастрофа «Ту-154Б» над Сихоте-Алінем, рейс Південно-Сахалінськ — Хабаровськ

7 грудня 1995-го.

Загинуло 90 пасажирів і 8 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

ШТ: Крен!

КЕ: Що, б…? Куди?!

ШТ: Крен! Крен! Крен! Крен!..

Звуковий сигнал перевищення швидкості.

ШТ: Крен завеликий!

КЕ: Збавляй крен!

ШТ: Швидкість велика!

КЕ: Крен виправляй!

КЕ: Твою мать! Ну, де ми сидимо?! Перша система!

ШТ: Та крен! Не бачиш, чи що?

КЕ: Куди крен?

БІ: Швидкість! Швидкість!

КЕ: Крен виправляй! Не поспішай! Потихеньку!

Звуковий сигнал перевищення кута атаки.

ШТ: Висота-а-а-а-а!

КЕ: Все, б… П…ць!

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154М» компанії «Владивосток-авіа» в районі Іркутська

4 липня 2001-го. Загинуло 135 пасажирів і 9 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ЕП — хтось з екіпажу

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

17:07:45.5 Звуковий сигнал АУАСП (тривалість — 1,5 с).

17:07:47.2 Звуковий сигнал відімкнення АБСУ (тривалість — 2,3 с).

17:07:49.0 КЕ: Б…дь, ви що?!

17:07:51.0 КЕ: Швидкість!

17:07:52.0 ЕП: (нерозбірливо)

17:07:53.0 КЕ: (нерозбірливо) …ять, додай.

17:07:53.5 2П: Стоп! Стоп! Куди?! Куди?!

17:07:55.0 КЕ: Стоп! Стоп! Стоп!

17:07:55.5 ШТ: Так, так, так.

17:07:57.0 КЕ: Виводимо!

17:07:58.0 ШТ: Тихше, тихше, тихше…

17:07:59.0 2П: Давайте вправо!

17:08:01.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 4 с), початок звукового сигналу АУАСП (триває до кінця запису).

17:08:02.0 ЕП: Режим! Додай!

17:08:05.0 ЕП: Режим!

17:08:06.0 БІ: (нерозбірливо) …єсть!

17:08:08.0 ЕП: Режим додай!

17:08:09.5 2П: Злітний режим! Господи!

17:08:10.5 БІ: Злітний!

17:08:11.5 ЕП: Ех, все, п…ць!

17:08:16.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 6 с).

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154Б» Красноярського УГА в Норильську

16 листопада 1981-го. Загинуло 95 пасажирів і 4 члени екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

Д — диспетчер

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

Д: Знижуйтесь. Вище за глісаду, 480-й. Віддалення 3, правіше 10.

Д: Вище за глісаду 20 метрів, 480, правіше 10.

2П: 480-й, зрозумів.

Д: Віддалення 2, правіше 20.

Д: Правіше 10, на глісаді.

Д: Різко не знижуйтесь, нижче 10.

Ш: Оцінка-а-а!

КЕ: Тримати за приладами.

Ш: Рішення?!

Д: Без зниження! Без зниження прямуйте, 480-й, припиніть зниження!

2П: П…ць!

КЕ: Всім злітний!

БІ: Злітний.

Д: На друге коло!

КЕ: Прибрати шасі!.. П…ць нам.

Кінець запису.

Діана уважно перечитала розшифрування. Вона не аналізувала причини загибелі кожного конкретного «Ту-154», а зосередилась лише на зіставленні розмов пілотів. Події на всіх записах розгортались приблизно однаково, тобто загалом у три етапи: спочатку — стрімкий та неочікуваний для екіпажу розвиток кризової ситуації; потім — гарячкові спроби подолати кризу і врятувати літак; зрештою, за кілька секунд до катастрофи — короткочасний період безнадії, відчаю й усвідомлення близької смерті. На останньому етапі льотчики, як правило, полишали спроби врятувати лайнер, відмовлялись від управління і вигукували практично ідентичні фрази — «П…ць нам», «Ех, все, п…ць!», «Все, б… П…ць!».

Відвівши погляд від монітора, Діана опустила його на аркуш із розмовами пілотів рейсу 1419. Перші два етапи були такими ж, як і в інших, збережених нею стенограмах: спершу — блискавичний розвиток кризи, за ним — відчайдушні намагання пілотів взяти ситуацію під контроль, а от далі… запис обривався. Третього етапу в записі розмов з кабіни «ААРОНа 44» не було.

З очей наче спала непроглядна полуда: Діана намацала оте «щось», що унеможливлює побудову цілісної картини розвитку подій.. Принаймні, їй так здавалося.

«Чому немає останніх слів? — думала вона. — Невже Радислав до останнього боровся за літак? Невже жоден із пілотів нічого не вигукнув в останній момент, коли стало зрозуміло, що зіткнення не уникнути?»

Дивно…

Було ще дещо, що бентежило Діану. Вона начепила на голову навушники і примусила себе ще раз (обіцяючи, що це востаннє) прослухати надісланий Марселем аудіофайл. Бортові самописці на літаках «ААРОН 44» знаходяться у хвостовій частині й електричними дротами з’єднані з мікрофоном і цифровими дисплеями в кабіні. Діана знала, що «ААРОН 44» не розбився в одну мить. Спочатку він зачепив правою турбіною снігоочисник, потім завалився на ліве крило і тільки тоді почав руйнуватись. Щонайменше секунду-півтори після моменту зіткнення бортові самописці ще мали б працювати і вести запис. Корпус літака, а відтак, і дроти, якими з’єднано «чорні скриньки» з кабіною, роздерло після того, як відірвалися турбіна і крило. Через це виникає логічне запитання: чому на записі не чути моменту зіткнення? Чому ЦФР, цифровий фіксатор розмов, припинив записувати звуки в кабіні пілотів за мить до того, як правий двигун «ААРОНа 44» ввігнався в кабіну «Øveraasen’а»?

117