Жорстоке небо - Страница 53

Усе відбулося ввечері в суботу, 20 жовтня. На вулиці була чудова погода, і Діана, забравши малих, пішла гуляти до Інтернаціонального парку. Геннадій залишився на самоті і поліз в Інтернет. Спершу чоловік не повірив, побачивши вхідне повідомлення на профілі у службі знайомств, надіслане двадцять хвилин тому від користувачки МАЛЬВИНА МОРСКАЯ). Гена і зрадів, і злякався водночас. Кинувши підозріливий погляд за спину (переконуючись, що вдома нікого немає), він відкрив повідомлення і прочитав:

«Приветик!:) Как твои дела?»

Умить клацнув по аватарці відправниці і зайшов на її профіль. Переглядаючи фотки, Гена відчув, що з вух от-от повалить дим. Мальвіна була непередавано гарною! З фотографій на нього млосно позирала засмагла брюнетка зі східним розрізом очей, довгим смолянисто-чорним волоссям і широкими стегнами, різко звуженими до колін. На одній зі світлин цілковито гола Мальвіна сиділа, мружачись на сонці, біля відкритого басейну. Намокле знизу чорне волосся частково прикривало ідеально опуклі груди. Ледь зігнута в коліні нога ховала від погляду фотографа нижню частину живота. Знімок мав підпис: «На отдыхе в Одессе». Гена не міг відірватися, не помічаючи, як важко гепає серце в грудях і закипає кров.

«Бот! — перше, що спалахнуло в голові. — Вона — бот!» Мальвіна виглядала надто гарною, щоби бути реальною. Тобто Гена розумів, що дівчина з фотографій насправді реальна, але навряд чи настільки самотня, щоб заводити акаунт на службі знайомств Mail.ru. Хтось просто скористався її фотографіями. І навіть якщо Мальвіна Морская — не бот, за звабливими знімками, швидше за все, ховається жирна прищава інтровертка з якого-небудь Мурманська чи Владивостока.

Додивившись фотографії, Гена розчаровано зітхнув. Подумавши, він усе ж відписав:

«Привет, хорошо, а ты как?» — і, не чекаючи відповіді, перемкнувся на іншу вкладку, де було відкрито його сторінку на Facebook.

Менше ніж за хвилину на відкритому профілі в Mail.ru щось пискнуло. Гена відкрив вкладку і побачив нове повідомлення від Мальвіни:

«Скучаю…»

І поки чоловік розмірковував, чи варто продовжувати гру в словесний пінг-понг з ботом, чиї фотографії можна хоч зараз тулити на обкладинку глянцевого журналу, Мальвіна написала знову:

«Сегодня такая угрюмая погода… — (У Москві, на відміну від Києва, дощило). — Мне очень одиноко и совсем не с кем поговорить».

Гена завис. Бот? Чи не бот? Уперше на його пам’яті комп’ютерна програма формувала настільки довгі й достатньо складні речення в чаті. Боти так не спілкуються. Зазвичай вони кидають коротку фразу і чекають реакції живого користувача. Можливо, Мальвіна справжня? Але що в ньому могло зацікавити запаморочливу брюнетку-москвичку, наче щойно зняту з червоної доріжки? Це якесь кидалово.

«Артем, ты здесь?» — пілікнуло в чаті.

«Я тут», — відстукав по клавіатурі Гена.

«Почему не отвечаешь?»

Чоловік удруге прогорнув фотографії. Божественна! У голові вибило останні пробки, і Гена набрав повідомлення:

«Мне тоже очень одиноко…» — нічого кращого на той момент у голову не йшло.

Мальвіна тут-таки запропонувала:

«Пообщаемся в Скайпе?»

Гена зубами клацнув від несподіванки. Цього не може бути! Це сон! Якщо Мальвіна пропонує поговорити через «Skype», то це означає, що на акаунт завантажено її справжні фотографії! Інакше дівчина не ризикувала б себе показувати. Геннадія заціпило; він не міг поворухнути пальцем, щоб відписати Мальвіні.

За кілька секунд ноутбук пілікнув, а внизу вікна з діалогом додалась нетерпляча фраза:

«У тебя ведь есть Скайп?»

Гена ще встиг зметикувати, що це точно якесь кидалово, однак саме в цьому місці йому безповоротно зірвало дах. Не помічаючи, що геть зіпрів, чоловік кинувся відписувати:

«Да, конечно, вот — getch_85».

«Заходи:) Я уже добавляюсь».

Тремтячи всім тілом, Геннадій запустив «Skype», від нетерплячки, поки програма вантажилась, совав вказівник миші від краю до краю екрана. У вхідних повідомленнях чекав запит у друзі від абонента malvina_seaflower. Чоловік навів курсор на клавішу «Додати» і… завагався, не опустивши палець на ліву кнопку миші. «Як я виглядаю? — Гена відхилився, намагаючись роздивитись відображення в моніторі. Потому обернувся й оглянув кімнату. — Як виглядає все, що за мною?»

Паршиво.

Скочивши на ноги, Гена повикидав на кухню всі іграшки, що могли опинитись у полі зору цифрової камери, засунув глибше в коридор завішену дитячими колготками і Діаниною білизною стійку для сушіння білизни, перевірив, чи немає на футболці плям від їжі абощо, і лише тоді, повернувшись до комп’ютера, додав Мальвіну до списку друзів.

Malvina_ seaflower відразу запропонувала розпочати відеочат. Гамуючи хвилювання, Гена відповів на виклик.

Екран, де щойно висіла аватарка Мальвіни, спочатку став чорним, потім увімкнулось зображення — невелика кімната зі стінами кольору небесної блакиті, сучасним диваном у лівому дальньому кутку і підвісною полицею з книгами та дисками. Загалом обстановка була занадто простою, ледь не спартанською. На дивані лежала побгана картата ковдра, яка, втім, не допомагала позбутися відчуття, що камера знімає готельну кімнату. Нічого цього Гена не помічав, бо перед об’єктивом, виблискуючи по-голлівудськи досконалими зубами, сиділа та ж Мальвіна (у Гени мову відібрало від побаченого), що й на фотографіях! На ній був короткий вільний топ світло-сірого кольору, який ледве прикривав повні груди. З-під топа визирав пружний накачаний живіт. Лискучі коси чорним водоспадом лилися вздовж лівого плеча. Праву руку Мальвіна тримала на мишці, пальцями лівої м’яла кінчики волосся. Зиркнувши на власний писок, відображений у нижньому правому куті вікна, Гена не стримався і скривився, подумавши, що поряд з такою красунею він схожий на Квазімодо.